Марія Вайно

Марія Вайно – українська письменниця, поетеса, новелістка, кінодраматургиня, членкиня Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України. Лауреатка літературних премій: імені Василя Стефаника, імені Івана Франка, лауреатка Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» 2000 і 2001 років. Лауреатка обласного конкурсу «Краща книга Прикарпаття» за роман «Нотатки її життя, або кохання в запропонованих обставинах» та ін.

 

Народилася на Галичині. Виросла в місті Калуші на Івано-Франківщині. Складати вірші почала дуже рано, друкуватися – з четвертого класу. Творчим вчителем був поет Йосип Попадюк. «Він мене взяв за руку і вивів на творчу дорогу», – каже авторка. Ще школяркою брала участь у зльотах юних поетів та прозаїків у Києві. Закінчила Чернівецький держуніверситет. Отримала фах філолога за спеціальністю: українська мова та література. Працювала вчителем, старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на кафедрі документознавства та інформаційної діяльності; постійно співпрацювала з видавництвами.

Дейнега Михайло Ярославович

Дейнега Михайло Ярославович – народився 14 січня 1951 р. в (смт Жовтень Станіславської обл., нині Єзупіль Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл.) – майстер художнього ткацтва, живописець і реставратор. Член НСХУ (2002). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викл. Д. Довбошинський, В. Манастирський, М. Токар).

Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок та пленерів від 1976 року. Працював в Івано-Франківських художньо-виробничих майстернях (1971–76рр.); на кафедрі текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва; викладач кафедри образотворчого мистецтва Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника; директором, художником монументального цеху Івано-Франківського художньо-виробничого комбінату (1983–1985); директором Івано-Франківського художнього музею (від 2002); нині заступник директора культурно-мистецького центру «Палац Потоцьких».

Виконує художнє оформлення й моделювання виробів текстильної та легкої промисловостей. Колористика гобеленів Михайла Дейнеги пов'язана з декоративно забарвленим асоціативним живописом та лінеарною графікою. Здебільшого гладкотканий гобелен доповнює накладними декоративними елементами, просторовими комбінаціями нитяної основи. Пейзажі митця чисті й світлі, без тіні драматизму, сповнені спокою. Рослинні композиції вражають вишуканістю, широкою палітрою барв.

Окремі роботи зберігаються в Україні та за кордоном. 

Юліан Іванович Яковина

Юліан Іванович Яковина – український громадський діяч, кінооператор, режисер, засновник та голова Івано-Франківського осередку Національної спілки кінематографістів України, член Координаційної Ради відділень, осередків та організацій НСКУ, засновник Івано-Франківської молодіжної навчальної «Студії Кіномистецтв», автор документальних фільмів, фотохудожник, колекціонер.

Народився Юліан Яковина 24 лютого1953 року в селищі міського типу Перегінське, де на той час працювали його батьки. В тому ж році сім'я повертається до міста Станіслава (сьогодні Івано-Франківська).

В 1958 році вперше знайомиться з кінематографом, переглядаючи фільми на домашньому кінопроекторі. З 1960 року розпочинає навчання в Станіславській середній школі №13. Того ж року вступає в Станіславську дитячу музичну школу №1 по класу баяна (педагог – М. Суттягіна).

Павлик Тетяна Зіновіївна

Народилася, живе і працює в Івано-Франківську, фах здобула у Львові – відділ оформлення та ілюстрації книги Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (1990).

Заслужений художник України (2017), член Національної спілки художників України (1999), член Національної спілки фотохудожників України (2005), перший лауреат Національної молодіжної премії імені Михайла Дерегуса (1998), лауреат обласної мистецької премії імені Ярослава Лукавецького у галузі «Образотворче мистецтво» (2014), відзначена Державною стипендією для видатних діячів культури і мистецтва України (2015-2016).

Нагороджена дипломом другого ступеня на Республіканському конкурсі книги в Києві (1991) за оформлення та цикл ілюстрацій до збірки лірики Лесі Українки «Хвилі моєї туги» (1991, Львів, вид-во «Каменяр»), дипломом першого ступеня на Всеукраїнській виставці «Галичу – 1100» (1999, Івано-Франківськ), дипломом першого ступеня на міжнародній виставці-конкурсі «Під зіркою Віфлеєма – 2000» (2000, Одеса).

Сивак Дмитро Іванович

Помітною постаттю на мистецькому небосхилі є Дмитро Іванович Сивак – митець, художник-дизайнер, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Плідно працює в галузі монументально-декоративного мистецтва, традиційних технік народної різьби по дереву, здійснює художнє проектування інтер'єрів, меблів, предметів ужиткового призначення. Займається іконописним малярством, декоративним розписом, ткацтвом. Належить до когорти митців, зусиллями яких у 1960–1980 роках на Івано-Франківщині сформувався своєрідний тип художнього оздоблення, котрий не мав аналогів в Україні.

Аронець Мирослав Михайлович

Аронець Мирослав Михайлович — український художник, поет, прозаїк і мистецтвознавець. Член Національної спілки художників України та Національної спілки письменників України. Лауреат премії імені Василя Стефаника.

Мирослав Аронець народився 3 березня 1941 року в затишному покутському селі Видинів (тепер в Снятинському районі). Перші свої уроки життя та шкільні він проходив в рідному селі та Видинівській початковій школі. По закінченні Прутівецької десятирічки, він подався до Києва і успішно склав іспити до Київського державного художньогот інституту. Пізніше працював викладачем в Косівському технікумі  народно-художніх промислів (1968-1971 роках), а через три роки перевівся до Івано-Франківського ПТУ. Весь цей час Мирослав Аронець не полишав творчу працю, його запримітили фахівці й він отримав запрошення очолити відділ народного мистецтва Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. Пропрацювавши в художньому музеї з 1977 по 1980 роки, він перейшов на посаду заступника директора Івано-Франківських художніх майстерень (які щойно відкрили в центрі міста й той модерновий будинок носив в народі наймення „Дім художників"). Та згодом пан Мирослав повернувся до своєї творчої стезі, адже по здобутті незалежності України він отримав новий творчий поштовх й занурився, в мистецтво, і з 1991 року працює в художніх майстернях.

Красьоха Василь Андрійович

Красьоха Василь Андрійович – член Спілки художників України, Заслужений художник України, живописець, родом із Волинської області.

Народився 12 березня 1954 року в селі Хряськ Маневицького району у селянській сім’ї. З ранніх років свого життя він відчував потяг до прекрасного, естетично оцінював природу рідного краю. Яскраві барви Полісся надовго закарбувалися в пам'яті художника і до сьогодні відбиваються у його картинах.

Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка у Києві, а згодом і Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтв і архітектури). Де навчався у справжніх майстрів – Василь Забашта, Василь Гурін, Олександр Лопухов. Впродовж багатьох років проживав у Івано-Франківську, а нині – його творча натура знову закохана в Київ.