Надія Петрівна Бабій

Надія Бабій  – художниця, науковця, народилася в місті Володимир-Волинський, Волинської обл. Працює в галузі прикладної графіки та декоративного мистецтва. Досліджує історію та теорію сучасного мистецтва, матеріальну культуру Прикарпаття 17-18 ст. Викладає курси каліграфії та типографіки. 

Освіта:

2019–2021 Докторантура при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, кафедра музичної україністики та народно-інструментального мистецтва (Спеціальність: культурологія).

2008‒2012 Аспірантура при Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв, к-ра мистецтвознавства та експертно-оціночної діяльності (спеціальність: теорія та історія культури).

1998–2000 Український вільний університет у Мюнхені УВУ

1989‒1994 Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, художній факультет (спеціальність: образотворче мистецтво).

Науковий ступінь, вчене звання:

2015 – доцентка кафедри дизайну і теорії мистецтва;

2014 – кандидатка мистецтвознавства за спеціальністю

17.00.01 ‒ теорія та історія культури, дисертація на тему «Художня культура доби Бароко в католицьких пам’ятках Івано-Франківської області», (Івано-Франківськ)».

2000 – магістр філософії УВУ. Дисертація «Der europäische Barock in Sakralarchitektur des ukrainischen Karpatenvorlands»

2024 – доктор мистецтвознавства

Основні твори:  

Серія «І слово стало Тілом», 2011р.; триптих «Гаївки», 2012р.; триптих «Про своє», 2013 р. та ін.

 Твори знаходяться у приватних  колекціях України та за кордоном.

 

НАДІЯ БАБІЙ:

 «ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ»

– Є люди, про яких у народі кажуть: «Ця людина має золоті руки». Коли ж до цього долучаються ще й творча фантазія, гостре спостережливе око та аналітичний розум, то народжуються твори, сповнені гармонії, глибокого сенсу та потужної енергетики. І не важливо, що це: декоративна тарілка, намальована писанка чи художня витинанка – вони гріють, тішать душу, роз’яснюють розум та роблять життя яскравішим і добрішим.

Саме такою людиною, яка працює в царині витинанки, є Надія Бабій – доцент кафедри дизайну і теорії мистецтв Навчально-наукового Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

Надія Бабій – людина, в душі якої ніколи не вмирає митець, а відчувається постійна потреба творити прекрасне. Кожен її твір – це енергія, якою авторка хоче поділитися з нами, глядачами.

Роботи п. Надії вражають довершеною композиційною досконалістю, багатогранністю та витонченістю. Це взірець чистоти стилю витинанки у її живому розвитку та професійному осмисленні.

Авторка настільки віртуозно володіє технікою витинанки і вирізування, що деякі філігранно виконані її твори виходять за межі наших уявлень про цей вид мистецтва. Але майстерна техніка витинання ніколи не виступає в її роботах самоціллю, а підпорядковується конкретним завданням з розкриття теми і художньо-образної структури твору. Надія Бабій створює їх, покладаючись на власну фантазію, стилізуючи і узагальнюючи форми навколишнього світу.

Її вишукані декоративно-орнаментальні, графічні побутові й алегоричні композиції виражають метафорично – мовою казки, символу – цілком реальні явища та події.

Спілкуючись із п. Надією ми поринули у глибину її душі.

 

– П. Надіє, розкажіть трішки про себе: звідки родом та коли відчули душевну потребу творити?

– Народилася я в м. Володимирі-Волинському Волинської області. Ще з раннього віку була налаштована на улюблену з дитинства справу – малювання, вирізування з паперу різноманітних фігур, любила експериментувати з різними формами. Це захоплення запалювало мене внутрішньою енергетикою, додавало сил для подальшого розвитку.

 

– Які навчальні заклади стали фундаментом у Вашому зростанні як митця? Хто був наставником у розвитку творчості?

– Любов до творчості була закладена ще під час навчання – спочатку у Володимир-Волинській дитячій художній школі (викладач – Тетяна Василівна Мурзіна), пізніше у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника на художньому факультеті, де опанувала закони й правила художньої графіки. Особливий вплив на формування мого творчого почерку мала викладач композиції Лариса Клавдіївна Грач. Вона ознайомила мене з технікою витинанки, і з 1993 року цей вид мистецтва просто заполонив мене.

Закінчила я також філософський факультет Українського вільного університету у Мюнхені (УВУ), отримавши ступінь магістра філософії. Цей навчальний заклад також сприяв розвитку мого світогляду.

 

– Розкажіть, будь ласка, про мистецтво художньої витинанки і техніку її виготовлення.

 – Витинанки (від українського слова «витинати», тобто «вирізувати») – вид давнього слов’янського, зокрема українського, народного декоративного мистецтва. Ніж, ножиці та інші «різальні» інструменти наче звільняють папір від усього зайвого й створюють «картину» без фарб і традиційних понять.

 

– Як створювали свої перші роботи?

– Перші мої спроби художніх витинанок мали на меті копіювання реального світу, вдосконалення техніки вирізування. Цікаво було передати в одній барві паперу тонкощі павичевого пір’я чи пелюсток троянди. Ці роботи зберігаю в папці, часто порівнюю з новими й радію з того, що кожного разу виходить усе краще і досконаліше.

 

– Хто чи що є джерелом Вашого натхнення, як народжуються та втілюються в життя ідеї?

– Натхнення – ідеальне відчуття на кшталт любові-кохання. Це було кілька разів: не відчуваєш ані часу, ані простору... Тут тебе нема... А на щодень працюю за настроєм. Без настрою-налаштування не виходить. Мінімум, зрештою, що має бути, – це робота думки. Інколи себе змушую – щось виходить. Інколи з примусу приходить бажання творити.

Натхнення для нових витворів мистецтва я черпаю від сім’ї, а нові ідеї приходять від спілкування з природою, із вражень від подорожей, мистецької літератури. Типово, що певний час, коли працювала у відділі сакрального мистецтва Івано-Франківського художнього музею (тепер Музей мистецтв Прикарпаття), тематика моїх робіт була співзвучною. Звичайно, багато зусиль витрачається на нову ідею, але коли вона втілюється, то вже сам готовий виріб стає джерелом натхнення.

 

– Чим для Вас є мистецтво? Що воно Вам дає?

– Думаю, мистецтво – це такий глобальний буфер обміну, в якому завжди відкритий доступ до кожної папки. Це можливість отримати щось і дати навзаєм, це обмін енергіями, інформацією, відчуттями. Мистецтво може бути і вчителем, і учнем. А художник – ніби рурочка, крізь яку енергії струменять і набувають форми. І від нього залежить, що пропускати крізь себе, а що – ні. Тому для мене це ще й велика відповідальність. Бувають ситуації, коли вони, ці енергії, плинуть, і ти отримуєш від того задоволення. А інколи доводиться проштовхувати крізь себе. Не тому, що вони не хочуть, а тому, що ти не готовий. Мистецтво – коли «зі мною ще хтось». А якщо говорити поетично – то це радість від осмислення того, що іноді вдається втілити якусь частину Великого Невідомого.

 

– Чи є у Вас творчі задуми на майбутнє? Що ще не зроблено і чого ще б хотілося досягти?

– Мрії в мене банальні: щаслива та здорова сім’я, а також подорожі навколо світу. Я працюю для власного задоволення, хочу принести радість собі, своїм рідним, близьким, друзям, даруючи їм власний філософський твір, в якому закладений видимий і невидимий світ, і поєднати їх із потаємним життям природи, з її вічною красою.

 

           – Коли митець має свій оригінальний стиль, завжди питаєш: чому він такий, а не інакший? В чому полягає Ваша індивідуальність?

– Найактуальніший художник – це той, який має яскраво виражену індивідуальність, яку дав йому Господь Бог. Кожній людині творець дав своє обличчя...

 

– Поділіться рецептом хорошого настрою.

– Хороший настрій – це відтворення стану душі.

 

– Пані Надіє, щиро дякуємо Вам за відверту розмову. Бажаємо Вам Божого благословення на нову щедру творчість, на натхнення й невсипущу повсякденну працю. Сподіваємося, що Ви не раз ще подивуєте нас своїми неповторними творіннями.

 

P. S. Нечасто в наш час те, що виходить, сказати б, з-під рук мистця, здатне буквально приковувати зір. Споглядати його – і пройматися чимось таким близьким і водночас далеким, співмірним із генетичною пам’яттю. Таке відчуття охоплює нас, коли перед зором постають витвори Надії Бабій – взірці чистоти стилю витинанки у їх живому розвитку та професійному осмисленні.

Персональний каталог