Мирослав Аронець народився 3 березня 1941 року в затишному покутському селі Видинів (тепер в Снятинському районі). Перші свої уроки життя та шкільні він проходив в рідному селі та Видинівській початковій школі. По закінченні Прутівецької десятирічки, він подався до Києва і успішно склав іспити до Київського державного художньогот інституту. Пізніше працював викладачем в Косівському технікумі народно-художніх промислів (1968-1971 роках), а через три роки перевівся до Івано-Франківського ПТУ. Весь цей час Мирослав Аронець не полишав творчу працю, його запримітили фахівці й він отримав запрошення очолити відділ народного мистецтва Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. Пропрацювавши в художньому музеї з 1977 по 1980 роки, він перейшов на посаду заступника директора Івано-Франківських художніх майстерень (які щойно відкрили в центрі міста й той модерновий будинок носив в народі наймення „Дім художників"). Та згодом пан Мирослав повернувся до своєї творчої стезі, адже по здобутті незалежності України він отримав новий творчий поштовх й занурився, в мистецтво, і з 1991 року працює в художніх майстернях.
Мирослав Аронець – автор статей про художників Прикарпаття та народне мистецтво Покуття. Свої розвідки друкував в журналах «Народна творчість та етнографія», «Дзвін». Окрім творів у живописі, відомий як автор поезій. Як поет вперше був представлений у журналі «Дзвін», друкував свої поезії в журналі «Дніпро». У видавництві «Карпати» (Ужгород) були видані його збірки «Грані хвиль» (1972), «Криниці вогню» (1982), «Світло різця» (1988). Виступав він співавторам путівників «Івано-Франківський краєзнавчий музей» (1979 році) та «Івано-Франківський художній музей» (1983 році).
Член Національної спілки письменників України з 1984 р. Працює в жанрі прози, а як художник – пейзажист і графік.
Творчі здобутки:
* «Грані хвиль» → видана в 1972 році в Ужгороді → збірка поезій (36 ст.)
* «Криниці вогню» → видана в 1982 році в Ужгороді → збірка поезій (48 ст.)
* Світло різця [Текст] / Аронець М. М. – Ужгород : Карпати, 1988. – 56 с.
* «Писанки Видинова» → видане в 1975 році в Снятині (журнал) → мистецька оповідка
* «Чекання» → виданий в 1999 році в Снятині (журнал) → вірш
* «Жито на камені» → видані в 1999 році в Івано-Франківську → вибрані твори
:: «Соснові дошки»
:: «Глухий стрілочник»
:: «А ворона каркає»
* «Побіля обличчя хмари летять…» → видані в 2000 році в журналі "Перевал" → поезії
* «Верлібр. Танка» → видані в 2002 році в Івано-Франківську → поезії
* «іл. Денис-Лев Іванцев : життя і творчість» → видана в 2002 році в Києві → монографія
* «Мандрівник зі свічкою» → видана в 2002 році в журналі "Перевал" → мистецька розвідка про художника Ю. Неміша
* «Хвора Олюся» → видане в 2003 році в журналі "Перевал" → оповідання
* «Дивакуватий Іван» → видане в 2003 році в журналі "Перевал" → оповідання
* «Поезії» → видані в 2008 році в Снятині в "Покутській хрестоматії" → вибрані вірші
* Денис-Лев Іванцев [Текст] : життя і творчість : моногр./ Аронець М. – Київ : Грані-Т, 2008. – 160 с.
* Живопис. Графіка [Образотворчий матеріал] : до 70-річчя від дня народж. / Аронець М. ; Упр. культури ОДА, Івано-Франків. обл. художній музей. – [-Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2011. – 15 с. : іл.
* Зоряна кольчуга неба [Текст] : [поетич. зб.] / Аронець М. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2013. – 143 с.
* Історія Музею мистецтв Прикарпаття [Текст] / Аронець М. – Івано-Франківськ : [б. в], 2015. – 60 с. : іл.
* Скриня різьбленого кола [Текст] : [поет. зб.] / Аронець М.; Мирослав Аронець ; [передм. Є. Баран]. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2016. – 160 с.
* Вітражі крил [Текст] : [вірші] / Аронець М.; Мирослав Аронець. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2019. – 123 с.
Фотолітопис (фрагменти життєпису у світлинах)
Персональний каталог (документальні матеріали, статті у ЗМІ)
Прикарпатський художник Мирослав Аронець презентуваввиставку до 80-річчя
Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина» Світлиця Надії. Мирослав Аронець
Літературна світлиця - Мирослав Аронець
Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина». Навзаєм. Мирослав Аронець
Інтервю
МИРОСЛАВ АРОНЕЦЬ: «ЛЮБОВ ДО МИСТЕЦТВА – ЦЕ У НАС СІМЕЙНЕ»
Шанований читач книгозбірні та постійний гість літературно-мистецької вітальні – відомий прикарпатський художник, поет, прозаїк, мистецтвознавець Мирослав Аронець.
– Ви сьогодні знаний художник, письменник, мистецтвознавець, але повернімось у минуле: звідки Ваше творче коріння?
– Народився я 2 березня 1941 року в затишному покутському селі Видинів (тепер у Снятинському районі). Перші свої уроки життя брав у рідному селі, шкільні роки пройшли у Видинівській початковій школі. Після закінчення Прутівецької десятирічки подався до Києва й успішно склав іспити до Київського державного художнього інституту. Згодом працював викладачем у Косівському технікумі народних художніх промислів (1968–1971), а через три роки перевівся до Івано-Франківського ПТУ.
– Як відбувалося Ваше становлення в мистецтві?
– Захопився мистецтвом ще у шкільні роки. Вчитель української мови та літератури зумів прищепити мені, п’ятикласникові, любов до художньої літератури, мистецтва. Щаслива і радісна мить: свої скромні примітивні малюнки з натури показав народному художникові СРСР, академіку В. Касіяну, який у 1955 р. завітав у своє рідне село Микулинці біля Снятина. Ця зустріч визначила мою дорогу до Київського художнього інституту.
– Весь цей час Ви не полишали творчу працю. Вас запримітили фахівці, запропонували очолити відділ народного мистецтва Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. Ви працювали й у художньому музеї?
– У художньому музеї працював з 1977 по 1980 роки, перейшов на посаду заступника директора Івано-Франківських художніх майстерень (їх щойно відкрили в центрі міста, той модерновий будинок дістав у народі наймення «Дім художників»).
– Що було згодом?
– А згодом я повернувся до своєї творчої стезі, адже після проголошення незалежності України в мене відкрилося «друге дихання», отримав новий творчий поштовх й занурився в мистецтво. З 1991 року постійно працював у художніх майстернях.
Окрім малярства, Мирослав Михайлович упродовж свого життя захоплювався літературою, тож через якийсь час перед очима прикарпатців постав Аронець-поет та дослідник-літератор.
З-під його пера виходили статті про художників Прикарпаття та народне мистецтво, які були опубліковані у журналах «Дзвін», «Народна творчість та етнографія». Свої поезії та оповідки друкував у журналах «Дніпро», «Перевал», «Дзвін». У видавництві «Карпати» (Ужгород) вийшли його збірки «Грані хвиль» (1972), «Криниці вогню» (1982), «Світло різця» (1988). Мирослав Аронець є співавтором путівників «Івано-Франківський краєзнавчий музей» (1979) та «Івано-Франківський художній музей» (1983). У 2003 році за свої творчі здобутки митець був відзначений обласною премією імені Василя Стефаника. Член Національної спілки письменників України з 1984 р.
– Ваші твори приваблюють простотою, щирістю почуттів, самобутністю. Пишете в жанрі верлібру і танки. Коли вийшла друком Ваша перша поетична збірка?
– Ця збірка під назвою «Грані хвиль» була надрукована у 1972 році. Згодом кожних десять років друкував новий поетичний доробок. Моя п’ята поетична збірка «Зоряна кольчуга неба», яка вийшла 2013 р. у видавництві «Лілея-НВ», ілюструє захоплення ліричного героя красою світу. Вона багата на цікаві художні образи й асоціації, які не залишають байдужим читача, закликають його до роздумів і співпереживання з приводу написаного.
– Над чим працюєте нині?
– Хотів би відкрити персональну виставку своїх творів: живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Чекаю на вихід у світ книжки поезії.
– Які творчі задуми на майбутнє? Що ще не зроблено і чого ще хотілося б досягти? Поділіться з нами.
– Багато було планів, наприклад, написати книгу «Народна вишивка Прикарпаття ХІХ–ХХ ст». Думаю, що ця мрія здійсниться. Мене захоплює техніка розпису на тканині, хочу її опанувати й працювати у цій техніці.
– Побутує думка, що кожна молода людина талановита, однак не кожна має бажання розвиватися, вдосконалюватися, напружено працювати. А що Ви думаєте про сучасну молодь?
– Молодь завжди була і є носієм нового у суспільстві. Думаю, що вона проявить себе і в літературі, і в мистецтві.
– Що має бути головним у житті людини, яка не хоче його змарнувати?
– Щоб не змарнувати час життя на землі, треба наполегливо працювати і прагнути наблизити себе до світу красивого, духовного, творчого начала.
– Ваша думка про роль бібліотеки?
– Бібліотека відігравала і відіграє велику роль у житті кожної людини. Де ще можна прочитати, відчути думки, ідеї? Все це надихає до творчості. Думаю, що книжка та бібліотека і надалі відіграватимуть велику роль у становленні високоосвіченої і духовно багатої нації.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.