Мистецькі проекти відділу літератури з мистецтва.
Інтерв'ю із завідувачем Галиною Пристай
у програмі "Наші гості" (радіо "Дзвони")

середа, 2 травня 2018 р.

Кучер Богдан-Михайло


Кучер Богдан-Михайло народився 11 липня 1957 р. в с. Діброва Рогатинського району. Український радіотележурналіст, співак, автор і виконавець власних пісень. З 1997 року – заслужений журналіст України. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1984 р.). Співав у популярному ансамблі «Ватра» (Львів, 1980-81 рр.) разом з Оксаною Білозір та Ігорем Білозіром. Займався у театральних колективах м. Львова та м. Овруча. З 1986 працює в Івано-Франківській облдержтелерадіокомпанії. Викладач риторики Івано-Франківської Теологічної академії УГКЦ. Автор та ведучий популярних в області духовно-публіцистичних програм «Отчий світильник», «Горнусь до тебе, Україно», «Пізнай в собі людину», «Наш вибір», літературно-мистецького циклу «Золотий тік». Учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних фестивалів, творчих звітів, виступає автором і ведучим важливих святкових урочистостей, мистецько-культурних заходів. Авторський вечір Богдана Кучера «Пам’ятай: ми – українці» в обласному музично-драматичному театрі ім. І.Франка (1997 р.) засвідчив: митець має своїх шанувальників, його твори знайшли гідне місце в пісенному розмаїтті не лише Прикарпаття. З мистецькими зустрічами побував у Грузії, Росії, Румунії, Чехії, Словаччині, Польщі, США. Богдан Кучер – переможець Всеукраїнського журналістського конкурсу (м. Тернопіль, 1994 р., І премія). В особі Богдана Кучера вдало поєднано здібності як поета, так і співака й композитора. Пісні почав писати з ранньої юності. Ювіляр – автор і виконавець більше 120 пісень, серед яких чимало популярних. Його пісні співають: В. Зінкевич, М. Кривень, І. Попович, І. Бобул, С. Гіга, І. Мацялко, Я. Крайник,  М. Попелюк, Л. Качала, І. Зінковська, О. Романюк, І. Лончина,  Г. Баранкевич; дуети – «Писанка», «Лебеді кохання», «Скриня», «Ярослав-На»; гурти – «Соколи», «Дзвони», а також О. Семчук та ін. Випустив 10 аудіо-альбомів і 7 компакт-дисків. Автор пісенника власних творів «У небесах моя любов» та книгопубліцистичних роздумів й поезії «Сотворімо себе, обираючи вічність».

Богдан Кучер – лауреат обласної журналістської премії імені Богдана Бойка та один з небагатьох в Україні, відзначений високою нагородою Папи Римського Бенедикта XVI.


Персональний каталог – авторські твори та документальні матеріали

Аудіоальбоми, компакт диски та друковані видання митця










Богдан Кучер у співпраці з бібліотекою









З архіву сайту бібліотеки

ШІСТЬ ДЕСЯТИЛІТЬ - ПОРУЧ ІЗ КНИГОЮ

„Той, хто стоїть біля джерел муд­рості і пізнання світу... Скромний інтелігент з мізерною зарплатою і душею до неба", - такими словами розпочав урочисте зібрання з наго­ди 60-річчя обласної наукової універсальної бібліотеки імені І. Франка його ведучий заслужений журналіст України Богдан Кучер.

В обласній філармонії на своє свя­то зібралися бібліотекарі з усього Івано-Франківська. Приїхали і їхні колеги з районів. Прийшли представники ба­гатьох культурних установ міста, пись­менники, художники, науковці. Майже 35 літ обласна бібліотека носить ім'я Івана Франка, тож не дивно, що мер Франкового міста Зіновій Шкутяк та­кож прийшов привітати ювілярів.
Організатори урочистостей не забули нікого. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто відійшов у вічність; добрим словом згадали ветеранів праці; квітами і грамота­ми управління культури облдержадміністрації обдарували тих, хто про­довжує служити у чистому і світло­му храмі Книги.

„Альба матір" - так жартівливо називають цей храм його працівни­ки, перефразовуючи класичне „аль­ма-матер", бо очолює колектив досвідчений, самовідданий бібліотекар, заслужений працівник культури Ма­рія Альба.

Так, книги - це безцінний скарб, але золотий фонд бібліотеки - її люди. Бібліотека потрібна всім - і студентам, і науковцям, і звичайним читачам, для яких книга - джерело мудрості, повірниця і порадниця в нелегкі хвилини життя. Бібліотекар - не професія, а стан душі... Робо­ту бібліотекаря не можна виміряти ні днями, ні роками, - це історія часу, історія тих, котрі завжди йдуть поруч із Книгою...

Як багато щирих, теплих слів було сказано на адресу бібліотечних працівників з нагоди їхнього свята. Мирослав Петрик, народні артисти України Володимир Пірус і Михайло Кривень привітали бібліотекарів піснею. Для них грали камерний ор­кестр обласної філармонії і оркестр народних інструментів Центрального народного дому, звеселяли зір юні танцюристи.

А самі винуватці святкового зіб­рання сиділи на сцені - такі ж стримані, усміхнені, ошатно і зі смаком одягнені, як і щоразу, коли переступаєш поріг їхньої „Альба матір"...

Неоніла СТЕФУРАК

Ведучий осіннього жнива Качкана

18 жовтня 2017 року у літературно-мистецькій вітальні Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка відбулась презентація поетичної збірки «Слово: Думки, що образами розцвіли» та ІІ тому есеїв «Одкровення» письменника і вченого Володимира Качкана.

Небагато сьогодні є таких людей, як доктор філологічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри українознавства й філософії ІФНМУ, академік Володимир Качкан. Кожний день свого життя він сповнює працею, не тільки засіваючи, але й збираючи багатий урожай на культурно-освітянській ниві.

Презентацію нових видань Володимира Качкана відкрила директор бібліотеки Людмила Бабій. Вона зробила короткий екскурс презентованими книгами – поетичної збірки «Слово: Думки, що образами розцвіли» та ІІ тому есеїв «Одкровення», які видало «Місто НВ». Також Людмила Бабій відмітила, що ілюстратором поетичної збірки виступила кандидат мистецтвознавства, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Надія Бабій та передала слово модератору заходу заслуженому журналісту України Богдану Кучеру.

У ході презентації Богдан Кучер зазначив, що при написанні есею автор опрацював, осмислив огром матеріалу – документів, проаналізував численні публікації, фотовидруки. Другий том книги «Одкровення», виповнюють два розділи. До них увійшли художньо-документальні есеї про знакові постаті в українській етнокультурі, як: Євстахій Крижанівський, Микола Рожко, Микола Стратілат, Петро Парипа, Ярема Гоян, Микола Яновський, Анжела Приходько, Віолетта Дутчак, Михайло Білас, Сильвестр і Богдан Лепкі, Василь Пилип’юк, Василь Лизанчук, Степан Ґеник, Ігор Роп’яник, Володимир Боцюрко та ін. Другий розділ – це «Філософеми дня». Вагомим є те, що в книзі автор вдало сполучає біографізм з високо образним виповненням думки. А от, збірку поезій «Слово: Думки, що образами розцвіли» проймають ліризм, фольклоризм, філософічність – константи високої естетичної культури автора. Богдан Кучер наголосив, що латинський вислів «Ora et Labora» (Молитва і Праця) – це ті суті людської життєдіяльності, якими керується Володимир Качкан.

У своєму ж виступі Володимир Атаназійович розповів про ідею зародження книг, процес їх написання та значимість. «Я радий і щасливий, що Боже провидіння так щедро винагородило мої задуми, наміри, фізичні зусилля. Практично, усе зреалізовується, щось десь зроджується під пеленою думання-намріювання», – зазначив вчений.

На літературну імпрезу завітали читачі бібліотеки, науковці, письменники та творча еліта Івано-Франківська. Володимира Качкана вітали: мер Івано-Франківська Руслан Марцінків; начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак; ректор Івано-Франківського національного медичного університету Микола Рожко; ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Євстахій Крижанівський; заслужений журналіст Ольга Бабій, письменники: Ярослав Ткачівський, Євген Баран; художник Ігор Роп’яник; доктор мистецтвознавства Віолетта Дутчак; головний редактор обласної газети “Галичина” Петро Парипа та інші.

Справжнім сюрпризом для присутніх стали музичні сувеніри від Зої Слободян, Олеся Семчука, квартету «Коло»,  струнного ансамблю «Quattro corde» та поезія зі збірки «Слово: Думки, що образами розцвіли» прочитана автором.

Також присутні мали можливість наочно споглядати експозицію робіт Надії Бабій «Візуалізація слова», які прикрасили мистецьку вітальню та книжкову виставку «Творчі й духовні обереги Володимира Качкана».

Творчість Володимира Качкана без перебільшення можна назвати унікальним явищем мистецтва. Адже вчений не копіює дійсність, а осмисливши й доповнивши її за допомогою творчої уяви, словесно відображає у художніх образах.

Ми пишаємося своїм краянином, адже плідною творчістю він презентує Україну на світовій арені. Тож колектив бібліотеки щиро вітає Володимира Атаназійовича з презентацією нових видань та бажає міцного здоров’я, натхнення на втілення мистецьких задумів, Божої опіки на многії та благії літа!

Книжки, які містять інфомацію про митця






Літературно-художнє видання упорядковане фахівцями відділу літератури з мистецтва з нагоди ювілею

Івано-Франківськ
2017
УДК 070:821.161.2–14:784–05Кучер.092(477.86)
П 32

Пізнай, що жити – це любити : Богдан Кучер : біобібліогр. життєпис : 60-річчю від дня народж. присвячується / Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка, Від. літ. з мистецтва ; [упоряд. :  Г. І. Пристай, М. В. Дем'янів]. – Івано-Франківськ, 2017. – 350 с.
    
У мистецтві Прикарпаття є яскраві особистості, які заслуговують на визнання і шану за творчу працю.

У біобібліографічному життєписі вперше зібрано матеріал про творчу індивідуальність заслуженого журналіста України, ведучого теле і радіопрограм, автора і виконавця власних пісень Богдана Кучера.

Вся бібліографія подана у зворотньому хронологічному порядку в межах року .

Видання адресоване фахівцям у галузі журналістики, мистецтвознавцям, культурологам, працівникам інституцій культури, педагогам та студентам. Може слугувати пізнавальною інформацією для широкого кола читачів.


Автор ідеї видавничого проекту
«Одкровення митців»,
упорядник:    Пристай Г. І.  – завідувач відділу літератури з  мистецтва ОУНБ
                                      ім. І. Франка, кандидат наук із соціальних комунікацій


Укладач: Дем’янів М. В. – головний бібліотекар відділу літератури з мистецтва ОУНБ ім. І. Франка                                                                                      
   
   
Автор передмови:  Качкан В. А. –    академік, доктор філологічних  наук, професор







                                 УДК 070:821.161.2–14:784–05Кучер.092(477.86)


©Відділ літератури з мистецтва
Івано-Франківської обласної універсальної
наукової бібліотеки ім. І. Франка






«ПІЗНАЙ, ЩО ЖИТИ –
ЦЕ ЛЮБИТИ»
                          БОГДАН КУЧЕР

Будь українцем
А біль, мов птаха навздогінці
Не видко досвідків в імлі.
Нелегко бути українцем
На цій Чорнобильській землі
Нелегко навіть просто бути.
Прости, Вкраїнонько, прости.
Несемо камені спокути
Свої й чужі несем хрести.

Будь українцем – не яничаром –
Досить фальшивих звань і корон!
Будь українцем – не яничаром –
Хай вознесеться Правда на трон!

Хто в Україні мов ординці
Ростопчуть душу, обпечуть.
А ще свої, немов чужинці
Останнє з хати понесуть.
Чи нас купили поодинці?
Чи кращі з нас вже в небесах?
Замало нині українців
На українських теренах.

Богдан Кучер у співавторстві
з Антоніною Листопад
за Надією Дичкою
2012 рік
   


Слово до читача

Виданням «Пізнай, що жити – це любити : Богдан Кучер» продовжено реалізацію задуму зібрання та оприлюднення інформації про  талановитих людей прикарпатського регіону в царині культури та мистецтва, а головний пріоритет  – залишити нащадкам пам’ятки про них.

Біобібліографічний життєпис виданий в рамках регіонально-культурологічного проекту відділу літератури з мистецтва обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка «Одкровення митців» з нагоди 60-річчя заслуженого журналіста України, автора і виконавця власних поетичних творів, композитора, режисера, ініціатора та ведучого багатьох телерадіопрограм й мистецьких проектів Богдана Кучера. Літературно-художнє видання допоможе читачу проникнути в творчу лабораторію діяча культури, який може слугувати взірцем самовідданої праці та успішності. Даний збірник – життєво-творчий сад Богдана Кучера, подих його серця, світ його мудрості, крилатості думок.

Фахівці відділу літератури з мистецтва – одні із широкого кола шанувальників багатогранного таланту Богдана Кучера. Таланту, який прикрашає не тільки авторську, але й поповнює культурно-мистецьку скарбницю України. Від цієї людини струмує доброта, розум, інтелект та інтелігентність, що міцно поєднані в єдиному.

Скільком речам, скільком людям додали оптимізму, зміцнили надію, вселили віру, продовжили життя авторські телерадіопередачі та пісенний оберіг Богдана Михайловича! Воістину, час існує для нього, а не він для часу, і ніхто й ніщо не збіднить цю унікальну душу, бо він щиро і щедро дарує свої скарби всесвітові пісні – справжньої, від землі, від води, від трави і небес.

У пропонованому виданні, яке складається з 21 розділу, вперше комплексно зібрано та систематизовано життєпис про Богдана Кучера. Це шлях, який пройшов митець від маминої колиски до сьогоднішнього дня. Джерелом для видання стали: прес-дайджест газетно-журнальних статей, починаючи з 1990 року, матеріали з фондів книгозбірні, друковані та усні розповіді краян, думки колег та друзів, документи й світлини з домашнього архіву журналіста.

У Богдана Кучера ще багато планів і задумів, але найголовніше у нього – це спокійна впевненість у тому, що все, що він зробив і ще зробить – присвячене вам, шановні читачі, глядачі та слухачі телерадіопрограм!
                                                       
Галина Пристай,
завідувач відділу літератури з мистецтва ОУНБ ім. І. Франка,
кандидат наук із соціальних комунікацій




Сівач на духовній ниві
(сильвета Богдана Кучера)

Богдан Кучер! Вимовляю це щасливе словесне зрощення – і відчуваю, як невидиме імпульсування заповнює тіло, як під облички простукуються клевчики підвищеного схвилювання, як очі освітлюються якоюсь ясниною, наче десь тут, таки поруч, змигнуло щось незвичайне, таке, що його не уздриш у буденному проминанні часу.

При стрічі з цим могутньої козацької статури чоловіком, голову якого орамлює ледь попеляста бальзаківська чуприна, якось возвеличуєшся, одухотворяєшся – і це від сильного потиску руки, від проникливого погляду, а щонайбільше – од красиво ограненого вустами слова, у якому завше провиднюється код думки: а що створили нового, чим порадуєте?..

Богдан Кучер живе і творить з Молитвою. Як тільки прокльовується його день, протирає повіки, солодко позіхає, а він, зволоживши живильницею вуста та промивши водою відпочилі за ніч очі, вклякає перед образом Пресвятої Богородиці, складає для офірної молитви долоні та розпочинає своє земне звернення до Святого Духа. І першими, що пливуть з-під серця, ще невимовленими словами є тихі, ледь озвунні віддихи-подяки тіла, єства, оті чолопоклонні рухи, що фіксують сходження його думки до отого високого, уявного престолу, де, надіється, буде почуто й прийнято його подячність за щасливу, у здоров’ї проминулу, ніч. Він навчився від своїх рідних, а поглибив, вчуваючись у таїнні слова святої Літургії, оту веленауку, яка наставляє його, мислячого, на праведність думки, слова і чину, що не мислить навіть розпочати свій пресвітлий і ясний день, аби ревно не вимолити досвіта подячність Творцеві за те, що його сила, дух і напучування так по-батьківськи позаопікувалися його тілом, його серцем і перевели так щасно через дебрі ночі.

І він, так щедро винагороджений Небом на творення слова і пісні – для людей, а отже, і для себе, перед сніданком звертається до молитви – знову дякуючи Богові, що дозволив поповнити сили фізичні, шепче молитву, якою не лишень просить Творця о здоров’я і світлість помислів, а найборше несе словесно-переконливу вдячність за усе, що спослало йому верховинною силою, подумки цілує колись окривавлені, оцвяховані руки Христа, чим прагне наблизитися своєю відданістю і вірою у Його церкву і Його небесно-земну месійність, й не забуває просити о послаблення-прощення чогось вчиненого, уже усвідомленого або й ще не опанованого серцем і душею гріха, отого земного кроку чи, мо’, й сліда, якого не варто було зробити чи позоставити після себе. Не встидається, не соромиться, коли годен усвідомити: так, я оступився, я згрішив. Прости мені, Господи!..

Митець Богдан Кучер переконаний, що Молитва – це більше, аніж повітря і сонце, що Вона    його сутність і кров, без чого не може жити, навіть існувати. Він усвідомив,  що Молитва – це та безкінечна дорога, якою прямує душа людська до тих вічних осявань, що даруються тобі Господом. Він повсякчас із Молитвою!

Богдан Кучер ці незаперечні сентенції значно поглибив, коли мав щасливу нагоду неодноразово спілкуватися з нині уже покійним владикою Софроном Мудрим, коли ще й ще вслухався у земну мудрість тих повчань Блаженного Любомира Гузара, які готував до озвучення в ефірі телерадіомовної компанії «Карпати»…

Богдан Кучер – глибоко віруюча особистість. Мені щастило не один раз припадати до радіоприймача у його філософських недільних програмах, де він, опираючись на батьківський досвід, на глибинні традиції рідного села Діброва, роздумував над вірою як поняттям, своєрідним феноменом. А й справді, народжується дитя і вже перші слова молитви чи то матері або ж отця при хрещенні огортають немовля пеленою віри, з якою їй, мов з оберегом, потрафить перейти-здолати не один пагорб життя. Людина йде випроставшись в життя і з ним, коли повірить першим урокам батьківської педагогії, вибору професії; вона не розминеться на калиновім мості із щастям, коли не засумнівається, а щиро повірить першому коханню; вона віритиме, й то переконливо, що має високу місію на цій землі – сіяти добро, і що не повинна думати про колись-то покликаний свій відхід, а вірити й сприймати на віру святмолитовні канони про безсмертя душі та вічність життя. Людина, що має в душі доста місця для віри, виглядає здоровшою, звеселеною й оптимістичною в прогнозуванні завтрашнього дня; її, як звикло, оминає байдужість, непевність, натомість пророкування добродійності й замилуваності в очікуваному – лейтмотив як у буденному, так і в святочному пробуванні.

Богдан Кучер як журналіст-публіцист твердить, що віра опирається на здобутий й очікуваний досвід, що невидимо підкладає ковбанки для опертя віри. Вона, віра, як крильця неопіреного пташка, ще слабка, але поступово дорослішає, гармонійно поважнішає з дорослішанням носія цієї віри.

Отже, Віра у Творця, віра батькам і їхньому справедливому надзавданню виховників, віра у себе й довіра ближньому – ці християнські, просто людські харизми є завше домінантами…

Богдан Кучер – весь у праці, щоденній, щохвилинній. Вона і витворила його як особистість, зарядила високодуховним змістом його ж пісенне слово, його голососпів, його мудру, розважливу й переконливу дидактику радіо-й телевізійних програм, циклів, його унікальних сценічних концертних виявів. Бо на несхибне переконання пана Богдана, вона, Праця, лишень тоді має високий кредит, коли вона – досяжно усвідомлена, коли вона, оперта на набуті знання й досвід, витримана, настояна, як добре вино, на позитивних флюїдах прагнення до творення, до осягання чогось нового, незнаного, неупокореного думкою, словом, поведінкою.

Праця не лишень як акт дії, а й як результат поступування, часто-густо подібна до високого злету могутньої птиці, що чим упертіше відіб’ється од землі, тим легше ляже крилом на добродію вітру – і висота здужана.

Праця для Богдана Кучера – це не лише реалізація фізичних, розумових та моральних надзавдань, що посилаються Творцем; Праця – то якесь видимо-невидиме відбиття людської можливості, моготи, бажання й обов’язку; Праця – то земне амплітудування між словом і чином, між закільченим досвідком й ореоленим небесами вечором; Праця – як пісня, що починається вступом, а вивершується виспівом; Праця – як вартісна сценічна з’ява, у мускулатурі якої прочитується і радість та смуток, і любов та зненависть; Праця – наче молитва: коли глибша, аж до фібрів душі, тоді увіруваніша й пронизуюча усе єство!..

У митця, громадсько-культурного діяча Б. Кучера тривка, сильна історична пам’ять. Для нього Пам’ять – це і той радісний спогадок, коли разом з мамою уперше став у зимну росу босоніж, виганяючи на пасовисько корівку; оті невидимі, але, як живі посвятвечірні дзвіночки колядників, відзвуки-нагадування, що термосять пережите, бачене, здобуте, а чи втрачене й невернуче, як юні літа, – про кожен день твоєї скромної ходи, або ж про плановане, аби вивищитися у правді про те, що осягаєш розумом, вимішуєш на мудрості друзів та попередників.

Пам’ять в’яже, кодує кожне слово пана Богдана, особливо ж поетичне. Він шанує поезію, зачарований високим словом, бо усвідомив: хіба може бути щось понадвічніше, аніж сама Поезія, оцей дивовижний код людської думки, обрамленої образною красою мови. Хіба може поет дістатися чогось вищого, аніж Слово, – цього вияву дару Божого через незбагненний феномен творчого натхнення, художньої уяви, що невидимою колискою сягає високої амплітуди утаємничених раціо й емоціо. Оті небачені й неосягненні в земному бутті спалахи духу, польоту почуттєвої стріли з прицільного лука розуму якраз і засвічуються писаним чи мовленим словом, де змістова ядерність майстровито огранюється позлітковим зблиском рядків і строф. То Поезія!

На творчій ниві Б. Кучер позасівав міріаддя слів, що витворили не тільки тексти для вдумливого читання, а й піднялися на мелодійні струни пісень, що хвилюють світове українство…

Пісня Богдана Кучера настояна на народній прадідівській основі, вона витворилася із затаєних поетичних слів, які, наче видимий пунктир, закодували у своєму єстві, у мускулатурі стрічок, рядків те звучне одкровення, яке здатне подвоїти свою місію, спливши з вуст співака-виконавця Богдана Кучера.

Не забудеться, не зітреться карколомними часами мамина пісня, нехай не грімка, тиха, як літній поспековий вечір, що лагодиться іти на спочинок, така ніжно-разюча й трепетно-щемлива – аж до болю спогаду, але вічна й всесильна, наче родовий ґен, – на тривке життя, на безсмертя!

Материна пісня для Богдана Кучера – то цілий своєрідний філармонійний репертуар, то і солоспівність, й уявний симфонічний оркестр, бо те, що видобували материні вуста з глибіні душі й, здавалося, насиляли звуками на перші струни дитячої уяви, те закарбувалося в серці чи під ним, витворювало потребу й утверджувало любов до піснетворення й виконавства. Пісня уже згодом вживалася в його тіло і душу, вона виробляла собі там своєрідне гніздечко – і відтак, прорісши, стоколосилася і від неї зростали ще й ще пагони, що відтак букетували, опіснювали єство. Життя здавалося осяйним, голубооким, якимось інакшим, аніж у тих, хто глухий до пісні, кого не збуджують, не ощасливлюють її тональні вияви.

Кучерова пісня – зазивна, життєствердна.

…Дяка, вдячність, подяка – ці та подібні слова-синоніми частенько народжуються на його вустах як у буденні, такі в святкові години. Встає зрання і прямує до нелегкої праці, а серце безмовно вихлюпує дяку Творцеві – за світлопромінь дня; пообіддя завершується щирим словом вдячності Тому, що наситив його й укріпив у фізичній силі; йому хтось промовив душевне слово за рядки правди щодо чиєїсь життєвої позиції – і він роздякується, розкланюється – не за власну радість, а за високість поведенції того, а чи іншого перехожого; його запрошують до значимого телевізійного проекту у столиці, він хоч і бере обтяженість обов’язку, але дякує за те, що довірено цю справу саме йому, що у такий спосіб виосібнено його інтелект і його місію.

Заповнювати душу й тіло таким феноменом, як вдячність, – це теж непростий разовий акт, то певна научуваність, вишкіл себе, а ще й надто близького оточення, бо ж позитивні риси характеру, як сортовита розсада, потребують уваги й догляду, а негації – як будяччя, самі вкорінюються й розростаються...

Він, Богдан Кучер, завше вдячний. Дбає, про вдячність свою – як і про правдивість та щирість, бо вона, вдячність, – заповітна, провідна риса його характеру, того мужа, якого доля вивела на духовний переліг засівати хосенне й незнищенне.

Нагородні документи




























Список інформаційних джерел про життєвий та творчий шлях

ВИБРАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БОГДАНА КУЧЕРА

Богдан Кучер // Івано-Франківськ : енциклопед. слов. : 350-річчю м. Івано-Франківська присвяч. / Ганна Карась, Роман Діда, Михайло Головатий, Богдан Гаврилів ; ПНУ ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2010. – 495 с.

Богдан Кучер – поет, співак, композитор, заслужений журналіст України // Мистецький Олімп України. – Київ, 2008-2009. – С. 122-123.

Богдан Кучер – поет, співак, композитор, заслужений журналіст України // Обличчя України. – Київ, 2011. – С. 160.

Богдан Кучер // Просвіта Івано-Франківська : Минуле й сучасне  : у 2 кн. Кн. 1 / за ред. В. Бойка. – Івано-Франківськ : Сіверсія, 2000. – С. 126.

Журналісти Прикарпаття / [ред. рада: В. Плахта, І. Дячишин, Г. Данилюк-Шекерик та ін. ; ред.-упоряд. В. Плахта] ; Івано-Франків. обл. орг. Нац. спілки журналістів України. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. – С. 55.

Кучер Б. Сотворімо себе, обираючи вічність / Б. Кучер. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2003. – 91 с.
Кучер Б. У небесах моя любов / Б. Кучер. – Снятин : Прут Принт, 1997. – 64 с.

Стривожене серцебиття: Богдан Кучер // Качкан В. Постаті. Т. 2. / В. Качкан. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 579-583.

„Це моя Україна...”: Богдан Кучер // Качкан В. Віщі знаки думки, серця і руки. Т. 1. / В. Качкан. – Львів ; Івано-Франківськ ; Коломия, 2010. – С. 235-243.

****************

Болотенюк М. А в мами світиться вікно / М. Болотенюк // Галичина. – 2017. – 29 серп. – С. 5.

Качкан В. Стривожене серцебиття Богдана Кучера / В. Качкан // Галичина. – 2012. – 19-20 серп. – С. 7.

Качкан В. Стривожене серцебиття Богдана Кучера / В. Качкан // Коломийські вісти. – 2012. – 9 серп. – С. 1, 2.

Кучер Б. І...Де...Я?: роздум / Б. Кучер // Коломийські вісти. – 2012. – 8 берез. – С. 3.

Кучер Б. Богдан Кучер: „Пісня – це моє призначення” : [розмова із журналістом, співаком, композитором / записав О. Романенчук] // Коломийські вісти. – 2011. – 7 лип. – С. 3.

Попович Ю. Щасливого Різдва та щасливого Нового року / Ю. Попович // Вечірній Івано-Франківськ. – 2008. – 3 січ. – С. 8-9.

Турковська Е. Зала визнала Вас народним, Богдане! : [про ювіл. концерт Б. Кучера] / Е. Турковська // Галичина. – 2007. – 1 листоп. – С. 15.

Кучер Б. Богдан Кучер: один за двох : [розмова з поетом, композитором і співаком Б. Кучером / записав Т. Ткачук] // Галицький кореспондент. – 2007. – 19 лип. – С. 20.

Кучер Б. Богдан Кучер: „Не можеш робити добро – не роби зла” : [розмова з Б. Кучером – журналістом, композитором, викон. / записав І. Крайній] // Україна молода. – 2007. – 14 лип. – С. 10.

Шалкітене І. Богдан Кучер: треба вміти дослуховуватись до часу / І. Шалкітене // Салон плюс. – 2007. – 12 лип. – С. 11.

Кучер Б. Богдан Кучер: „Боюся загубити небо... у собі” : [розмова з журналістом і співаком Б. Кучером / записав Б. Фіголь] // Західний кур’єр. – 2007. – 12 лип. – С. 11,16.

Кучер Б. Богдан Кучер: Сотворімо себе, обираючи вічність : [розмова з журналістом та співаком / записав І. Пелехатий] // Нова зоря. – 2003. – 3 січ. – С. 5.

Юзва Р. Якби ще й любов до рідного слова : [критич. аналіз до зб. пісень Б. Кучера „У небесах моя любов”] / Р. Юзва // Прикарпатська правда. – 2001. – 10 лют. – С. 10.

Палійчук Г. Богдан Кучер: „А що я зробив за відведений мені час?” / Г. Палійчук // Дзвони Підгір’я. – 2000. – 30 груд. – С. 2.

Яновський М. Серце, пронизане піснями : [про пісенну творчість Б. Кучера та його зб. „У небесах моя любов”] / М. Яновський // Світ молоді. – 2000. – 25 лют. – С. 4.

Карий В. У світі пісенних одкровень Богдана-Михайла Кучера – і „Калинове кредо” Лілії Григорович / В. Карий // Село і люди. – 1997. – № 8 (груд.).

Волохін В. В небесах моя любов : [про журналіста і пісняра, викон. власних пісень Богдана Кучера, уродженця с. Діброва, Рогатин. р-ну] / В. Волохін // Івано-Франківськ. – 1997. – 1 берез. – С. 6-7.

Войцехівська М. Криниця воду кликала : [про Богдана Кучера – журналіста, поета, композитора і співака] / М. Войцехівська // Край. – 1996. – 27 січ. – С. 5.

Болотенюк М. Співаю про маму : [про ст. ред. обл. телерадіооб’єднання, самодіяльного авт. і викон. пісень Б. Кучера] / М. Болотенюк // Село і люди. – 1992. – трав.
Павлюк Б. Камертон душі і серця : [про авт. і викон. своїх пісень, журналіста з Івано-Франківська Б. Кучера] / Б. Павлюк // Молодь України. – 1990. – 13 жовт. – С. 2.

****************

Богдан Кучер: «Нам треба показати думку зсередини суспільства вивернутим кожухом». Режим доступу: http://kuryer-if.info/bogdan-kucher-nam-treba-pokazati-dumku-zseredini-suspilstva-vivernutim-kozhuxom/

Богдан Кучер: пізнай в собі людину. Режим доступу: http://www.ifportal.net/articles/full/7555

Богдан Кучер пісня. Режим доступу:
http://www.pisni.org.ua/persons/770.html   

Богдан Кучер   хто ми на цій землі. Режим доступу:
http://new.trk.if.ua       

Богдан Кучер. Новини за темою «Залишатися чи втікати?» Режим доступу: http://zik.ua/tag/bogdan_kucher 

Богдан Кучер: Пізнай в собі людину. Режим доступу: http://www.ifportal.net/articles/full/7555 

Богдан Кучер більше не хоче бути депутатом Івано-Франківської обласної ради. Режим доступу:  http://firtka.if.ua/?action=show&id=37141 

Відомі митці. Режим доступу:  http://www.mvk.if.ua/arts/

Не можеш робити добро – не роби зла 14.07.2007. Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/p-370/a-61/  

Обличчя України – Богдан Кучер. Режим доступу: http://who-is-who.ua/main/page/faceukr2011/151/545   

Сьогодні у Красноїллі виступатиме Богдан Кучер. Благодійний концерт.
Режим доступу:
http://verchovyna.at.ua/news/sogodni_u_krasnojilli_vistupatime_bogdan_kucher/2014-12-30-2673  

Хто ми на цій землі. Богдан Кучер – автор Букатчук Христина. Режим доступу:  http://odtrk.if.ua/2017/07/11/hto-my-na-cij-zemli-89/

Фотолітопис (матеріали з архіву відділу)

Фрагменти життєпису у світлинах























































Фрагменти професійної діяльності у світлинах






























Інтерв'ю

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.