Ірина Свйонтек

50 років дослідження автентичної карпатської вишивки, 60 тисяч фотографій, 7 унікальних мистецьких альбомів. І все зробила одна людина – лікар-хірург за фахом і етнолог за покликанням Ірина Свйонтек. Народилася Ірина Владиславівна 25 березня 1937 року у Львові. 7 березня 2018 року на 81-у році життя вона відійшла у засвіти, однак лишила по собі неоціненну творчу працю.

В 1970 році Ірина Владиславівна почала вивчати народні вишивки Івано-Франківщини по етнічних регіонах Карпат і Прикарпаття. В 1992 році відзначена обласною премією ім. Марійки Підгірянки «За великий вклад у відродження українського національного мистецтва – прикарпатської вишивки». З 2002 – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2011 році присуджено Премію ім. М. Гнатюка «досліднику-етнографу, збирачу-ентузіасту народної вишивки, за охорону та збереження нематеріальної культурної спадщини». Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Захопившись вишивкою, відвідувала фонди місцевих музеїв, їхала в села та на фольклорні фестивалі, і там або замальовувала або відфотографовувала спочатку на чорно-білий, а за ери нових технологій на кольоровий фотоапарат унікальні узори, комплекти й деталі традиційного одягу, що по святах носили сільські мешканці й городяни.

Однак, дослідниця не тільки фотографувала, а й самостійно відшивала відзняті узори вишивок, які стають візуальними інструкціями для творчої роботи як початківців, так і досвідчених майстрів.

Надзвичайно цікаві матеріали з альбомів Ірини Свйонтек будуть важливими і необхідними для етно-дизайнерських розробок, наукових досліджень і новаційних впроваджень. Ці книги – безцінний фактологічний, матеріал. У них зроблено аналіз орнаментики, походження, часу вишивання, характерних ознак узорів, техніки і матеріалу, а також місцевих назв, що переконливо засвідчує унікальність вишивки.  Вони будуть корисними для мистецтвознавців, українознавців, етнографів, краєзнавців, художників, наукових працівників музеїв, учителів шкіл, учнів і студентів, особливо Гуцульщини, колекціонерів вишивок і традиційного одягу, вишивальниць, керівників фольклорно-етнографічних колективів, цікавими для туристів – як корисний і коштовний сувенір, а також для любителів вишивки.

Роман Фабрика

Роман Фабрика – заслужений журналіст України. Лауреат багатьох творчих конкурсів, володар численних нагород.

Народився у селі Радча неподалік Івано-Франківська. Після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка, працював в редакціях івано-франківських обласних газет. Згодом був кореспондентом Українського та обласного радіо, власним кореспондентом Українського національного інформаційного агенства (Укрінформ). Саме Роман Фабрика свого часу став автором звертання „Шановні краяни”.

Завзятий фоторепортер, що піввіку не розлучається з фотокамерою має у доробку три фотовиставки власних світлин „Америка в Галичині”, „Лемки: роки і долі”, „Кличуть у гори трембіти”.

Невтомний трудівник, що дотепер пише пером, він є автором художньо-документального фотоальбому „Лемки: роки і долі”, збірників „Я – репортер” та „Наодинці зі словом”.

У 2005 році відкрив перший в Україні музей родинних професій, який користується неабиякою популярністю серед гостей та мешканців міста.

Попри всі свої захоплення, Фабрика Роман Михайлович в першу чергу журналіст. Він удостоєний премії „Золоте перо”, нагороджений медаллю "Журналістська гідність" та „Золотою медаллю української журналістики”. Саме цій справі віддано служить понад півстоліття. Лауреат обласної премії імені Богдана Бойка та міської премії імені Івана Франка, Всеукраїнського конкурсу на краще висвітлення історії Галича. Двічі визнавався дипломантом та лауреатом загальнонаціонального конкурсу "Українська мова – мова єднання", отримав премію журналу "Соціалістична культура". Нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» та знаком «За подвижництво в культурі Прикарпаття», удостоєний відзнаки міського голови “Міць і гордість міста”, Почесний громадянин Івано-Франківська. Має церковні нагороди – орден Святого Апостола Андрія Первозданного І ступеню від керуючого Івано-Франківською єпархією УАПЦ.

Григорій Будзик

Народився 17.06.1937р., с. Копачинці Чернелицького, тепер Городенківського району. Український архітектор і будівничий. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури 1988 (диплом за № 004). Закінчив Чернелицьку СШ і Львівський політехнічний інститут. 1969-1973 – перший головний архітектор Калуша, 1977-1978 – начальник сектору ландшафтної архітектури Івано-Франківської обл. відділення інституту «Укржитлоремпроєкт», 1978-1986 – головний архітектор Івано-Франківської філії інституту «Укркомунремшляхпроект», 1986-1988р. – головний художник Івано-Франківського художньо-оформлювального комбінату. З 1989 на пенсії. Один з проектантів комплексної забудови вул. Радянської (тепер – Незалежності) і створення пішохідної зони, реконструкції Меморіального кладовища на теперішній вул. Б. Лепкого (1985), церков у Боднарові, Вікторові, Рибному і Тюдеві, ресторанів «Білий камінь» на вул. Незалежності в Івано-Франківську і «Під ясенами» у Калуші. 

Казимир Річка

Івано-франківець Казимир Річка за фахом фізик. Відомий на Прикарпатті та далеко за його межами науковець, людина, яка виховала цілу плеяду професорів одразу кількох прикарпатських вишів. Через усе своє життя він проніс ще одне захоплення – це фотографія. Зі студентських років, де б не бував Казимир Річка: в експедиціях чи походах, відрядженнях чи на відпочинку – не розлучався зі своїм надійним товаришем – фотоапаратом, фіксуючи усі найяскравіші моменти життя. Окреме місце серед робіт пана Річки посідають ті, які адресовані молоді і піднімають актуальні проблеми сучасності.